Маріу́поль — місто, розташований на півдні Донецької області на березі Азовського моря, у гирлі річки Кальміус.
Від червня до 13 жовтня 2014 року в місті розташовувалася Донецька обласна державна адміністрація.
Значний порт і промисловий центр країни. У місті діють два великі металургійні комбінати (Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча та «Азовсталь»), продукція яких складає значну частину експорту України. У промисловості Донецької області частка Маріуполя — 37,5 %, в Україні — близько 7 %. Район компактного розселення греків Приазов'я. Кліматичний і грязьовий курорт.
Назва міста:
Домаха - у XVI столітті, як вартовий пост;
Павловськ - у 1778-1779 роках;
Жда́нов - у 1948-1989 роках;
Маріу́поль -1780-1948 та з 1990 років. Дослівно означає «місто Марії». У 1779 року зустрічалися назви як Маріанополь та Маріу-Поль.
Альтернативна назва українською, відповідно до «класичного правопису» - Маріюпіль, офіційно використовувався в 1930-ті роки. У 1910-х - 1930-х роках використовувався варіант написання Маріупіль, Мариупіль У XIX столітті українським населенням місто називалося Марнопіль.
Сучасне поселення в гирлі Кальміусу засновано в XVI столітті запорізькими козаками як вартовий пост Домаха для захисту зимівників, промислів і шляхів сполучення від нападів кримських татар. Матеріали архіву Коша Нової Січі свідчать, що у XVIII ст. під прикриттям Домахи виросла Кальміуська слобода, у якій завдяки старанням полковника Андрія Порохні 1754 року була збудована кам'яна Свято-Миколаївська церква. Тобто, користуючись тодішніми європейськими традиціями, які прив'язували поняття міста до кам'яних будівель, зокрема храмів, саме цей рік можна вважати заснуванням міста. Так вважає відомий історик Східної України Василь Пірко. У 1776 році на місці козацького поста Домахи створена Кальміуська слобода. У 1777 році закладена Свято-Миколаївська церква-храм, що перебувала у Кальміуській фортеці. В 1778 році поблизу слободи закладене повітове місто Павловськ. У ньому тоді налічувалося 75 жителів, у слободі 93. Цей рік офіційно вважається датою утворення Маріуполя. 21 травня 1779 року імператриця Катерина II дарувала грамоту, відповідно до якої «переселенцям із Криму дарувались привілеї й свободи». У грамоті місто йменувалося «Маріанополь», тобто місто Марії. 24 березня 1780 року на наполегливу вимогу митрополита Ігнатія місто остаточно перейменоване в Маріуполь, на честь Марії Федорівни, дружини Павла I. Частина прибулих греків у липні 1780 року оселилася в місті, а більшість - довкола нього. Кожному зі своїх селищ греки давали назви тих населених пунктів Криму, звідки вони прийшли. Так виникли села Бахчисарай, Ялта, Урзуф, Сартана, Чердакли, Карань, Мангуш тощо. Грузини та волохи заснували село Ігнатівку.