Херсо́н - місто на півдні України, розташоване на правому високому березі Дніпра, адміністративний центр Херсонської області.
Чисельність населення станом на 1 січня 2022 року - 279 131 осіб.
Важливий економічний центр півдня України. Значний залізничний вузол (на лінії Миколаїв - Снігурівка - Джанкой), морський торговельний порт, річковий порт. Херсон має місто-супутник Олешки. З 17 липня 2020 року є адміністративним центром Херсонського району.
Терен сучасного міста Херсона був заселений ще з дохристиянських часів. Перша людина з'явилася на цій території в епоху міді та бронзи. На місці, де була розташована Херсонська фортеця, а зараз міститься один з центральних парків, було знайдено скіфське поховання IV-III ст. до н. е.
На мапах з початку XVII ст. і практично до середини XVIII-го на місці сучасного Херсона розташовувалося місто Bilehowisce (Біліховичі, Білховичі). Незважаючи на те, що Біліховичі на мапах позначалося до середини 18 сторіччя, швидше за все, місто до приходу фельдмаршала Мініха в гирло Дніпра, було вже у великому занепаді. У книзі Себастьяна де Учедо «Покажчик відомого світу» 1672 року, в списку Європейської Тартарії, позначено міста: Очаків, Білховичі, Качибей, Вінарадна, Крапезаді, Андріїв. У книзі Германа Моля «Система Географії» 1701 року, в списку Очаківської Тартарії, позначено міста: Очаків, Білховичі, Качибей.
У 1737 році під час Російсько-турецької війни 1735-1739 років на правому березі Дніпра було побудовано укріплення Олександр-Шанц, який за Нової Січі був центром Інгульської паланки. Поновлений у ході російсько-турецької війни 1768-1774, із 1775 р. - поштова станція. У 1776 р. із колишніх запорожців сформовано поселенський Херсонський пікінерський полк. За Кючук-Кайнарджійською мирною угодою 1774 року між Османською імперією і Росією, до Російської імперії відійшли землі між Дніпром і Південним Бугом. Щоб убезпечити їх від можливих нападів, новим хазяям краю треба було спорудити нову потужну фортецю, а заодно надійний флот. Для визначення місця під фортифікацію відрядили експедицію, яку очолив віцеадмірал Сенявін, що був командувачем Азовського флоту. Саме він запропонував будувати корпуси суден під прикриттям укріплень Олександрівського Шанцю, а вже потім, провівши їх до Глибокої гавані, в Дніпровсько-Бузькому лимані споряджати їх, ставити гармати та щогли. План Сенявіна був схвалений рескриптом Катерини II в грудні 1775 року. Саме так і будували кораблі в Херсонському адміралтействі, аж до його ліквідації у 1827 році.
Херсон запозичив свою назву в давньогрецького міста Херсонеса Таврійського. Антична назва «Херсонес» - від давньогрецького діалектного слова chersonesos «півострів, берег». Але для назви було використано візантійський варіант, що вперше з'являється за часів імператора Зенона. На карті імперії з'явилося нове місто — Херсон, указ про заснування якого 18 червня 1778 року підписала Катерина II. У Херсоні розпочиналося будівництво Чорноморського флоту. Вересневого дня 1783 року зі стапелів адміралтейської верфі було спущено на воду перший 66-гарматний великий корабель «Слава Єкатєріни».
Одним із засновників міста став князь Григорій Потьомкін-Таврійський, а керівником будівництва фортеці - І. А. Ганнібал - двоюрідний дід Олександра Пушкіна. Визначним організатором флоту був адмірал М. С. Мордвинов, а адмірал Федір Ушаков не лише брав участь у створенні бойових кораблів, а й готував їхні екіпажі до дій проти османського флоту.
У 1787 році командувачем російським військом при Херсоні та Кінбурні було призначено Олександра Суворова.
Наприкінці 18 ст. Херсон відіграв важливу роль у розвитку внутрішніх та зовнішніх економічних зв'язків Російської імперії. Через Херсонський порт здійснювалася торгівля з Францією, Італією, Іспанією та іншими країнами Європи.
З Херсоном були тісно пов'язані долі багатьох історичних осіб України, Польщі та Росії 18 ст. Саме тут запорозьку славу примножували козаки та їхні отамани: Сидір Білий, Захарій Чепіга, Антон Головатий, зусиллями яких було створено Чорноморське козацьке військо.