Черні́гів — одне з найдавніших міст України, розташоване при впаданні річки Стрижень в Десну, обласний центр Чернігівської області.
На території сучасного Чернігова виявлені сліди заселення з неоліту і бронзової доби. Наприкінці VII століття в середній течії річки Десна тут виникло укріплене городище.
Вперше Чернігів згадується в літописі під 907 роком в «трактаті князя Олега з греками». У ранньому середньовіччі місто було укріпленим городищем, а з IX століття увійшло до складу Київської Русі, випередивши Любеч стало найважливішим і найбагатшим містом держави поряд з Києвом і Новгородом.
Упродовж своєї історії часів Середньовіччя й Відродження місто було одним із головних осередків політико-економічного й соціально-культурного життя українців. Місто славиться своїми пам'ятками часів Русі й Чернігівського князівства, а також Гетьманщини й козацького Чернігівського полку.
За переказами, Чернігів отримав назву на честь першого місцевого князя — Чорного. На сьогодні відомо багато різних легенд і переказів пов'язаних із назвою міста. За одними з них, назва міста пов'язується із ім'ям дочки цього ж князя «Чорного», яка викинулася з вікна княжого терему, щоб уникнути наруги з боку ворогів, які стояли облогою навколо міста. Інші легенди кажуть, що Чернігів завдячує своєю назвою темним, дрімучим, «чорним», лісам, які з усіх боків оточували місто. Також існує версія про велику кількість «серн» — тварин, схожих на косуль, які населяли околиці цієї місцевості. І ніби, з часом, назва міста змінилася з Сернігів на Чернігів.