Ха́рків (заст. укр. Харьків) — місто, розташоване на північному сході України на Слобожанщині, науковий центр України, адміністративний центр Харківської області.
Друге за кількістю мешканців місто України з населенням 1421125 осіб. Площа міста - 350 км². Разом із прилеглими містами та районами утворює Харківську агломерацію з людністю понад 2 млн осіб.
З 19 грудня 1919 по 24 червня 1934 рр. Харків був першою столицею Радянської України, звідси назва «перша столиця».
Великий науковий, культурний, промисловий і транспортний осередок України, був третім індустріальним центром у колишньому СРСР. 60 науково-дослідних інститутів, 41 вищий навчальний заклад, серед яких ХНУ імені В. Н. Каразіна, який входить до найкращих 500 ВНЗ світу та НТУ «ХПІ», який входить до найкращих 1000, 8 музеїв, міська картинна галерея, 7 державних театрів і кілька десятків недержавних, 80 бібліотек.
Володіє повним комплектом нагород Ради Європи: Європейським Дипломом, Почесним Прапором, Почесною Відзнакою і Призом Європи.
Харків має велику кількість парків і скверів, історія заснування і розвитку декотрих із яких налічує понад 100-літній період, та багатий природно-заповідний фонд.
На місці Харкова ще за часів Київської Русі знаходилося стародавнє місто Донець.
Назва міста походить, ймовірно, від річки Харків. Інші версії - від засновника поселення хутора Харкова козака Харитона (Харька) Половецька версія - від половецького міста Шарукань (Харукань). З початку XVII століття землі сучасної Харківщини номінально належали Московській державі, але до 1650 року тут не було осілого населення. Московські царі розсилали сторожу й розвідувальні групи зі служивих людей, будували укріплення й оборонні лінії («білгородська», «ізюмська» та «українська») для стримування кримських татар і ногайців. Проте московитські «служиві люди» не були постійним населенням. Одночасно починається українська колонізація з сусідньої Гетьманщини.